«Урок з української літератури «Література рідного краю»


Скоблей Лідія Степанівнаучитель української мови та літературиК З « Спеціалізована школа II ступеня-
Ліцей інформаційних технологій м.Єнакієвого»
Тема уроку : « Поет , який мріяв про небо. Донеччина у творчості М.Петренка».
Мета уроку :
навчальна: ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом поета-земляка М.Петренка, основними темами і провідними мотивами його творчості;
 розкрити ідейно-тематичні та мовні особливості поезій автора;
розвиваюча: розвивати в учнів читацький інтерес,  уміння аналізувати поезії, усне мовлення; працювати над розвитком дослідницьких та творчих здібностей учнів; розвивати предметні, соціально-особистісні та творчі   компетентності;
виховна: виховувати почуття гордості за творчість письменників рідного краю; прищеплювати любов до художнього слова, повагу до культури свого народу; виховувати толерантність, загальнолюдські цінності.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу
Методи і прийоми роботи : робота в групах,  складання клоуз-тесту, демонстрація проекту, метод «Мікрофон», метод «Незакінчене речення», робота з ілюстраціями, робота з презентацією, самостійна робота учнів, робота з мультимедійною дошкою.
Обладнання:  епіграф до уроку , портрет письменника, ілюстрації до поезій автора ,презентація до творчості М.Петренка, виставка колажів, гра(клоуз-тест), мультимедійна дошка.
Очікувані результати : Після уроку учні зможуть
-дізнатися про поетів рідного краю;
-умітимуть відтворити вивчений матеріал;
-об’ єктивно і критично мислити;
-виразно читати поезії;
-уміти сформулювати й висловлювати власну думку;
-формування комунікативної , соціальної , творчої компетентності, розвиток естетичного смаку.
Епіграф до уроку
(На мультимедійній дошці на слайді)
Хід уроку
3395980469900
  Коли ж, коли, великий Боже, Мене пошлеш на рідний край,
Де мав я радість, мав я рай.
М. Петренко
(Звучить уривок із пісні-романсу „Дивлюсь я на небо...” у виконанні О.Малініна, а на її фоні говорить учитель.)
І. Організаційний момент.
1.Вступне слово вчителя.
-Доброго дня, шановні учні. Дуже рада зустрічі з вами , бо уроки літератури рідного краю є особливими , так як на них ми долучаємося до багатющого та цілющого джерела ,звідки беруть коріння любов до рідної землі, до свого народу, до цікавих звичаїв та народних традицій. Привітайте ж один одного добрим поглядом, ласкавою посмішкою ,побажайте вдалого уроку та гарного настрою.
74803012065000
Ось знову дзвенить дзвінок, Що запрошує нас на урок .ІІ. Оголошення теми, мети та завдань уроку.
1.Слово вчителя.
206248093345Уміти
Знати
Очікувані результати
( Учні пояснюють ,що вони повинні вміти та знати ,очікувані результа-
ти на цьому уроці ,виходячи із теми уроку, яка з’являється на мультимедійній дошці).
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.
1. Робота з епіграфом.
Метод »Мікрофон» .
Як ви розумієте епіграф уроку ?
Із якого твору ці рядки?
Чому саме ці рядки ми взяли за епіграф ?
Чи подобається вам зміст цих слів М.Петренка?
IV. Актуалізація опорних знань.
1. Прийом «Пароль»
Учитель пропонує учням назвати відомості про поетів рідного краю, не повторюючи факти . Тільки назвавши самостійно чи з допомогою однокласників факт про поета рідного краю, учні сідають за парту.
V. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу.
1. Слово вчителя.
Сьогодні ми з вами зазирнемо під завісу таємничості та загадковості, якою вкрито природу рідного краю ,звичаїв та традицій свого народу.
2.Робота в групах.
(Учні заздалегідь були поділені на групи - за інтересами, і кожна група отримала домашнє завдання, бо разом вони повинні скласти проект
«Поет , який мріяв про небо». А потім учні утворюють інші групи – за кольоровими прапорцями і теж виконують завдання ,але завдання більше творчого характеру )
«Поет , який мріяв про небо»
1 група «Пісня в космосі»
Учень  12 серпня 1962 року в космічний політ стартував корабель "Восток 4" з льотчиками- космонавтами СРСР О. Г. Ніколаєвим і
П. Р. Поповичем на борту. І незабаром усі керівники Центру управління польотом здивувалися, бо скоро із космосу залунала пісня "Дивлюсь я на небо..." Це Павло Попович передав свої почуття, які заповнювали всю його душу і палке серце. Чому зазвучала саме ця пісня ? Бо саме в ній відбились філософські роздуми кожної людини про Всесвіт і ще тому, що вона, як і інша чарівна пісня на слова Михайла Петренка "Взяв би я бандуру..." належать до тих, котрі з найбільшою силою уособлюють душу нашого народу. Тому ці пісні і стали справді народними.
(Учні задають запитання до учня з 1 групи, який захищав матеріал своєї групи, робота учасників групи оцінюється ,підводиться підсумок роботи )
2 група « Історія м. Слов'янська»
Учень Сучасний герб міста Слов'янська затверджений 22 липня 1997р. У зеленій ниві срібний сокіл з розпростертими крильми, обабіч якої по срібному ромбі (вістрям до кінцівки жезла); внизу – золотий козацький
хрест. Срібні ромби символізують солеварні промисли. Хрест означає козаків, котрі захищали солеварів та збудували поселення, що скоро стало містом. Зелений колір - колір дивної та казкової природи, підкреслює функцію міста як курорту. Сокіл є символом пісні "Дивлюсь я на небо", автор якої - Михайло Миколайович Петренко – народився в м.Слов’янську. Свої враження про дитинство, про рідне місто поет висловив у вірші "Слов'янськ".
Слов'янськ, Слов'янськ! Як гарно тиПо річці Тору, по рівниніРозкинув пишнії садки,Квіти пахучі по долиніI так красуєшся собі!
( Учень читає вірш напам’ять)
(Учні задають запитання до учня з 2 групи, який захищав матеріал своєї групи, робота учасників групи оцінюється ,підводиться підсумок роботи )
3 група «Дослідники біографії»
Учень  Певний час біографічні сторінки поета-романтика XIX століття Михайла Миколайовича Петренка була мало відома. Деякі відомості були . Та зусиллями викладачів та студентів філологічного факультету Слов'янського педінституту було встановлено, що поет народився 1817 року в Слов'янську , "проживав та вивчав мову і побут у місті Слов'янську і його околицях".
1836 року Михайло Петренко вступив до Харківського університету і закінчив його 184 1 року. Не залишилося його портрета. Але М.Петренко - автор 19 поезій.
(Учні задають запитання до учня з 3 групи, який захищав матеріал своєї групи, робота учасників групи оцінюється ,підводиться підсумок роботи )
4 група «Знавці минувшини»
Учень 1 Викладач Слов'янського педінституту розповідає:- Пошуками біографічних відомостей про М. Петренка в Слов'янську займаються давно. Першим відгукнувся археолог - добрий знавець минувшини міста. Він підказав, що з роду поета в Слов'янську жила тоді правнучка Світлана Антонівна Петренко, а в Краматорську – теж родич поета - Антон Костянтинович Петренко. Від них записали цілий ряд цікавих фактів. Вони стосуються батька поета і років дитинства та юності Михайла.
Учень 2 Батько в поета був людиною дуже м'якої вдачі, прекрасним рибалкою і мисливцем. Надзвичайно любив природу, але господарювати не вмів. Та й землі в них було дуже мало. Одружився. Зростала сім'я. І батько Михайла був змушений орендувати землю в заможного купця Марченка, який у центрі міста мав дві великі крамниці. Тут Марченко допомагав своєму орендатору продавати вирощений урожай з баштану.
Михайло ріс тихою і лагідною дитиною. Він любив самотність. Купець Марченко порадив батькам віддати хлопця на навчання до школи. Узимку, коли снігові замети відгороджували хутір від міста, Михайло жив у Марченків. Дивовижна природа формувала поетичну натуру хлопця. Саме тому він присвятив своєму рідному місту цикл віршів "Слов'янськ", у якому радісно розповідає про красу земного життя, про розкішні сади і луги навколо міста. Ця любов до міста особливо проявилася, коли Михайло почав навчатися в університеті.
Учень 3 У роки навчання поета в Харківському університеті з’явилась увага до історії рідного краю, його народної культури, особливих звичаїв , цікавих традицій. Але із Слов'янськом пов'язані не лише його радощі, але й особисте горе. Тут він пережив гіркоту нещасливого кохання до Галі – доньки відомого купця Марченка. Про шлюб юнака з бідної сім'ї з багатою дівчиною не треба було й думати. Тим часом батьки одружують Галю з багатим і знатним нареченим ,і вона нібито виїхала з ним за кордон. Це вплинуло на поета ,і він пише вірші про нерозділене кохання, які зараз розцінюють як автобіографічні.
(Учні задають запитання до учнів з 4групи, які захищали матеріал своєї групи, робота учасників групи оцінюється ,підводиться підсумок роботи )
(Слухання фонограми пісні "Взяв би я бандуру…")
5 група «Автори -укладачі учнівських зошитів»
(Учні задають запитання до учня з 5 групи, який захищав матеріал своєї групи, робота учасників групи оцінюється ,підводиться підсумок роботи )
6 група Колажі за творчістю Михайла Петренка
(Учні задають запитання до учня з 6 групи, який захищав матеріал своєї групи, робота учасників групи оцінюється ,підводиться підсумок роботи )
VI. Узагальнення та систематизація знань ,умінь і навичок учнів.
1.Театр одного актора
( Зі свічкою на столі автор -учень читає-інсценує рукописи як власні спогади, враження )
СЛОВ'ЯНСЬК
Ось-ось  Слов'янськ!  Моя  родина!Забилось  серденько  в  грудях,Пригнулись  до  землі  коліна,А  очі  плавають  в  сльозах!Слов'янськ,  Слов'янськ!  Як  гарно  тиПо  річці  Тору,  по  рівниніРозкинув  пишнії  садки,Квіти  пахучі  по  долиніІ  так  красуєшся  собі!Твої  дівки  цвітуть  так  мило,Їх  чорні  брови,  їх  пісні  -По  Україні  перве  дивоІ  перша  слава  для  річей.Нігде  нема  таких  очей,Які  слов'янки  мають  очі:І  рання  зірка  на  востоціНавряд  бува  ясніша  їх!Ох!  хто  із  хлопців  молодих,Який  хоч  раз  на  вас  поглянув,Покойно  нічку  досипав,По  вас  горюючи,  не  в'янув,Не  плакав  нишком,  не  вздихав.Ви  всі  на  диво  білолиці;Як  подивлюся  я  на  вас,Ви  настоящі  чарівниці;І  всякий  раз,  і  всякий  раз,Коли  слов'янка  що  промове,Так  і  почується  тобі,Неначе  вечором  в  дібровіВоркує  горлиця  собі;А  як  вечірньою  пороюВ  садочку  пісню  заведе,  -Так  до  сліз  нехотя  і  доведе,  І  серце  підорве  журбою.
 (Учні задають запитання до учня -актора , який захищав матеріал своєї групи, робота учасників групи оцінюється ,підводиться підсумок роботи )
2. Гра «Аукціон».
За першим учнівським столом ведучі в костюмах. Перед ними дзиrа ,а навколо розташовані предмети ,що «продаються». Ведучий запускає дзиrу. Стрілка, що зупинилася, указує ,який саме предмет продаватиметься. Покупці, охочі придбати даний предмет, повинні вказати його зв’язок із творчістю письменника ,який вивчається на уроці. Називають по черзі; другий ведучий після кожної відповіді рахує раз, два, три .Виграє той ,хто до рахунку « три» останнім дасть відповідь.
Предмети для аукціону
Лист, трохи хворосту, «Кобзар » Т.Г.Шевченка, альбом, річка Дінець.

(Учні задають запитання до учнів, які проводили аукціон , робота учасників групи оцінюється ,підводиться підсумок роботи )
3.Конкурс читців поезій М.Петренка
7 група
(Учні читають напам’ять деякі з поезій автора)
1.Одпустила її з братомВ далеку дорогу,Аж на Донець, в Святі Гори,Помолиться Богу;І жде її, не діждеться,А матері мука;Чи хто стукне, чи хто грюкне,Так серце й застука...Бо скучно їй, одна дома,Ні з ким розмовляти,І нікому старесенькійПорадоньки дати.
2. Чи бачив хто слов’янськую дівчину?Чи був коли, як річ вона веде,Жартуючи в веселую годину?Або тоді, як сонечко зайдеІ темрява почне томити очі,Чи лучилось чувать пісні дівочіІ дослухатись як вони,Так дуже, дуже жалібні,Чарують Слов’янськ весь, од краю і до краю...
3.Далекоє небо - моя сторона...
І на світі гірко; як стане ще гірше,
Я очі на небо; мені веселіше!
І в думках забуду, що я сирота,
І думка далеко, високо літа.
4.По небу блакитнім очима блукаю...
По  небу  блакитнім  очима  блукаюЗа  думкою  думку  туди  посилаю;Тону  там  душею,  тону  там  очамиГлибоко,  глибоко  поміж  зіроньками.Тону  так  глибоко,  як  камінь  той  в  морі,Ні!  так  гину  в  небі,  як  в  лютому  горі;В  його  темну  пропасть  я  кинувся  змалу;Ось  скільки  прожив  я,  а  дна  не  достану.Ой  гірко  для  серця  так  в  горі  тонути,Що  лучче  б  умерти  од  злої  отрути,Живцем  серце  вирвать,  -  і  се  буде  легше,І  муки  від  сього  сто  раз  буде  менше,Зате  ж  легко  в  небі  душею  топитисьІ  ніччю  при  зірках  сльозами  залитись,Коли  ніч  та  місяць  твої  сльози  бачутьІ  вміст  з  тобою  темніють  та  плачуть.Срізь,  боже,  як  тихо,  і  в  серденьку  тихо,Його  не  тривоже  ні  думка,  ні  лихо,А  тільки  кохає  небесна  музика,І  легко  колише  вона  його  стиха.Душа  моя  в  небі,  як  ніч,  просяглася,Глибоко,  глибоко  змією  впиласяІ  п'є  не  нап'ється  і  серцем,  й  очамиТій  радості  вволю,  що  вище  над  нами.І  сам  я  знаю,  якаясь-то  сила,Так  легка  для  мене  і  серденьку  мила,К  далекому  небу  і  серцем,  й  очамиМене  прикувала,  мов  тими  цепами.Цепи  сі  не  тяжкі,  не  тяжка  неволя,Багацько  раз  лучче,  чим  людськая  доля.Коли  б  було  можна  вік  в  неї  зостатись,Не  здумав  ніколи  б  додому  вертатись.Дивлюсь,  а  не  маю  тії  в  себе  мочі,Щоб  вирвати  з  неба  і  душу,  і  очі:Бо  дуже  завидне  їх  в  небі  кохання,І  горе  найгірше  із  ним  розставання;Бо  знаю:  як  небо  очима  покину,Душею  у  горі,  в  тумані  загину,  -То  зараз  у  мене  невідома  мукаПідступить  під  серце,  і  серце  застука! 
5.Як в сумерки вечірній дзвін...
Як  в  сумерки  вечірній  дзвінПід  темний  вечір  сумно  дзвоне,Як  з  вітром  в  полі  плаче  він,А  у  діброві  тяжко  стогне,Тоді  душа  моя  болить,Від  смути  плачу  по  невірній,А  думка  все  туди  летить,Де  вперш  почув  я  дзвін  вечірній,Де  вперше  так  я  полюбивПоля  привольні  та  діброви,Де  вперше  світ  і  радість  вздрівТа  карі  очі  й  чорні  брови!Проснеться  все  в  душі  тоді,Вечірній  дзвін  усе  розбуде;Сльоза  проб'є  і  від  нудьгиДуша  всі  радості  забуде.О!  Тяжкий,  дзвоне,  твій  привітТому,  хто  милого  не  має;Душа  болить,  і  меркне  світ,А  серце  гірше  заниває.
6. Далеко од родини...
Далеко  од  родиниІ  на  чужій  немилій  стороніБроджу  понурим  я  за  краєм  УкраїниІ  думаю  про  вас,  слов'янськії  пісні.Один  живу  поміж  чужими,Нігде  собі  привіта  не  найду;Куди  не  повернусь,  куди  я  не  піду,Все  я  один  із  вами,  жалібними,Як  той  туман,  що  по  весніЛягає  ранком  по  долині;Отак  від  вас,  слов'янськії  пісні,Туманить  горе  на  чужиніМене,  журливого  по  Україні.Чим  думаю  про  вас  я  більше,То  тим  на  серці  у  мене  Становиться  все  гірше,  гірше,І  я  біжу  у  поле  від  нудьги,І  там,  на  волі,  на  просторіСвяті  пісні,  свою  нудьгуГорам,  долинам  віддаю,А  сам  таким  заллюся  горем,Що  аж  ввесь  світ  покажеться  меніНудним,  сумним,  слізьми  облитим,Темніше  темної  тюрми,В  могилу  бачиться  заритим!Ох,  тяжко  жить  на  стороні:Для  тебе  тут  усі  чужії;Чужі  дівки,  чужі  пісні,І  ясне  сонечко  темніє.Чужа,  далека  сторонаМегді  давно  вже  опостила:По  всякий  час  привітлива  душаЗове  туди,  де  милая  родина,Уся  в  садках,  та  пишная  така,Мов  квіт  в  невідомій  долині,  -І  де  пісні  слов'янської  дівчиниКохають  серце  козака!Туди  я  думку  шлю  і  сльози!Коли  ж,  коли,  великий  боже,Мене  пошлеш  на  рідний  край,Де  мав  я  радість,  мав  я  рай.
7. Цитьте, вітри! Цитьте, буйні!..
Цитьте,  вітри!  Цитьте,  буйні!  В  лузі  не  гудіте!  Моє  горе  лягло  спати,  Так  не  побудіте.  Ох,  заснуло  воно  в  серці,  Як  в  норі  гадюка;  Наче  легше  мені  стало,  Наче  менше  мука.  Цитьте,  вітри!  Цитьте  буйні!  Горя  не  будіте!  Дайте  мені,  молодому,  Хоч  на  час  спочити!  Бо  те  горе  нескінченне,  Боже,  надоїло;  Чую,  серденько  від  його  В  крові  закипіло.  Що  ж  те  горе  колихало,  Від  чого  заснуло?  Мабуть,  мила  чорнобрива  К  серцю  пригорнула?  Сеї  ласки  я  не  знаю,  В  сьому  не  кохаюсь:  Коли  тяжко  мені  стане,  К  дубу  пригортаюсь!  Моє  горе,  моє  люте  Вздохи  колихали;  Сльози,  пісні  жалісливі  Його  присипляли.  Уморили  моє  горе  Не  жарти  дівочі:  Ох,  вибили  його  з  сили  Безсоннії  ночі.  Цитьте  ж,  вітри,  не  гудіте,  Нехай  йому  спиться!  Мука  мені,  як  проснеться:  Душа  розболиться!  Ой,  загули  буйні  вітри,  Похилились  лози:  Чую,  горе  моє  встало:  Ой,  де  ж  мої  сльози?  
8.Думи мої, думи мої...
Думи  мої,  думи  мої,Де  ви  подівались,Нащо  мене  покинули,Чому  одцурались?Покинули,  загинулиДесь-то  за  морями;Не  вимолю,  не  виплачуСловом,  ні  сльозами...Не  відаю  і  не  знаю,Де  б  то  вас  шукати;Піду,  стану  край  світа,Буду  вас  гукати;Чи  ви  в  морі  з  буйним  вітромЗбиваєте  хвилі,Чи  за  морем  співаєтеПісні  жалісливі?Чи  по  скелям,  по  бескидамБлукаєте  здуру,Чи  з  панами  вельможнимиГадаєте  думу?Потаскались,  поблукали,Пора  вам  додому;Скучно  мені,  сумно  меніБез  вас,  молодому!Чи  ви  в  небі  над  зіркамиШукаєте  долі,Чи  де  в  хаті  загляділисьНа  чорнії  брови?Знаю,  знаю,  мої  думи,Ви  до  їх  охочі;Милуєте  чорні  брови,Цілуєте  очі!Думи  мої  давні,  любі,Думи  мої  милі!Прибувайте,  прилітайте,Мої  жалісливі!Покинула  мене  доля,Покинули  люди;Нащо  ж  мене  покинули,Думи  мої,  думи! 
4.Уявна екскурсія ( по музею)
8 група
Учень- екскурсовод заздалегідь готує екскурсію по музею автора
У нашому музеї є дуже цікаві відомості про поета-земляка ( бере в руки лист і читає рукопис) «третье известие, что болезнь матери моей усилилась и что если я не явлюсь к ней немедленно, то в случае её смерти, я должен буду подвергнуть невозвратимости потери”. А деякі матеріали, які є в музеї , свідчать , що письменник спочатку служив у Вовчанську, а потім у Лебедині. А в листі подружжя Шептіїв говориться, що поет був одружений із дворянкою Анною Миргородовою. У них було двоє дітей, Микола і Людмила.
(Екскурсовод показує фотографії , експонати ,які є в музеї ) Екскурсовод бере в руки інші спогади і читає :«Шептії пишуть, що молодший брат Михайла Петренка Олексій навчався в Харківській губернській гімназії, але чомусь не закінчив її і пішов служити канцеляристом Бахмутського повітового суду, Харківської судової палати, а з 1849 року — секретарем міської ратуші в Слов'янську за мізерну плату — 51 карбованець 48 копійок на рік». А ось рядки краєзнавця А. І. Абрамова, який писав, що до війни він добре знав онука поета по брату Павлу — Антона Костянтиновича Петренка, який спочатку жив на дідівській садибі. А потім будинок згорів, і була збудована зовсім бідна хатинка з хворосту й глини. Цієї хатини не стало під час війни, у 1942 році. Та ось ще один цікавий і дуже важливий для опису поета факт наводить у листі подружжя Шептіїв: “Незабутньою подією в житті Михайла Петренка було відвідання його в Лебедині Т. Г. Шевченком під час останнього приїзду на Україну в червні 1859 року. Це була зустріч побратимів по перу, у взаємній прихильності яких не можна сумніватись.
У нашому музеї ще багато цінних речей ,які безпосередньо пов’язані з автором. Ми запрошуємо вас ще відвідати наш музей і торкнутися серцем, душею до джерел історії нашого краю, до творчих джерел.
(Учні задають запитання до учня з 8 групи, який захищав матеріал своєї групи, робота учасників групи оцінюється ,підводиться підсумок роботи )
5. Творча робота ( Написання віршів про рідний край -учні заздалегідь писали сенкан, акровірш тощо)
Роботи учнів оцінюються, підводиться підсумок роботи.
6 . Ілюстрації до поезій автора
На дошці учні зробили виставку власних ілюстрацій, а потім описують словами те , про що намалювали.
Роботи учнів оцінюються, підводиться підсумок роботи.
7. Робота з клоуз-тестами.
9 група

Робота учнів оцінюються, підводиться підсумок роботи.
VII. Домашнє завдання.
Скласти план до біографії митця, написати есе про рідний край.
VIII. Рефлексія.
(Учитель підводить підсумок уроку та оцінює роботу учнів на уроці)
Метод «Незакінчене речення»
Для мене сьогодні важливим було …
Сьогодні я дізнався про …
Мені захотілося більше дізнатися…
(Звучить романс М.Петренка « Небо»)
Клоуз – тест (Матеріал до гри - клоуз- тесту)
( Вставити на місці пропуску слів із поезій поета –земляка необхідні слова із тексту або близькі за змістом слова)
1. Одпустила її з братом –– в далеку дорогу.
2. Бо скучно їй, ––одна дома–, Ні з ким розмовляти .
3. І нікому –– старесенькій– Порадоньки дати.
4. Я очі –– на небо ––; мені веселіше!
5. І в –– думках забуду––, що я сирота.
6. І думка – далеко –, високо літа.
7. По річці Тору, по рівниніРозкинув –– пишнії сади––.
8.Квіти пахучі по долиніI так – красуєшся собі– собі!
9.–Слов’янськ! Слов’янськ!– Як гарно тиПо річці Тору, по рівнині.
10. –Далекоє небо––- моя сторона...
11. По  небу  –блакитнім –– очима  блукаю.
12. Тону  так  глибоко––– як  камінь   – той  в  морі.
13. Як  в  сумерки  вечірній  дзвін–– Під  темний  вечір   – сумно  дзвоне.
14. Душа  болить,  – і  меркне  світ – А  серце  гірше  заниває.
15. Ох,  заснуло  воно  ––– в  серці,  ,   Як  в  норі  гадюка.
16. Думи  мої,  думи  мої, – Де  ви   ––подівались.
17. Милуєте  чорні  брови, – Цілуєте   –– очі!
18. Прибувайте,  прилітайте, Мої  жалісливі!19. Покинула  мене  доля, – Покинули  люди –– .
20. Нащо  ж  мене  покинули, – Думи  мої,  думи! 
21. Ось-ось  Слов'янськ!  ––Моя  родина!–Забилось  серденько  в  грудях.
22. Як  подивлюся  я  на  вас,Ви  ––настоящі – чарівниці.
23. Неначе  вечором  в  дібровіВоркує –– горлиця – собі.
24. А  як  вечірньою  пороюВ  садочку - пісню-  заведе .
25. Чи хто стукне, чи хто грюкне,Так ––серце –й застука...
26. Чи лучилось чувать пісні дівочіІ дослухатись як вони,Так –дуже–, -дуже– жалібні.
27. К  далекому  небу  і  серцем,  й  очамиМене  ––прикувала––,  мов  тими  цепами.
28. Дивлюсь,  а  не  маю  тії  в  себе  мочі,Щоб  вирвати  –з  неба  і  душу–,  і  очі.
29. Сльоза  проб'є  і  від  нудьгиДуша  ––всі  радості––  забуде.
30. Бо  те  горе –– нескінченне––,  Боже,  надоїло. 

Приложенные файлы


Добавить комментарий