«Сценарій позакласного заходу «Сім струн Шевченкового генія» (9-11 класи)»

«Сім струн Шевченкового генія»(слайд)
(слайд) На фоні музики (пісня «Шлях до Тараса») виходять читці
1 Гарно твоя кобза грає,
Любий наш Тарасе,
Вона голосно співає,
Голосно і плаче.
2. І сопілкою голосить,
Бурею лютує,
І чогось у Бога просить,
І чомусь сумує.
3 Ні, не люди тебе вчили:
Мабуть, сама доля,
Степ та небо, та могили
Та широка воля!
4. Знаю ж, Кобзарю рідненький,
Як учивсь ти грати:
Ти послухав тої неньки,
Та й став нам співати.
Струна перша – РОДИНА
Хлопчик. Народився Тарас Шевченко, як свідчить метрична книга села Моринці, 9 березня 1814р. в сім'ї кріпака. Батько - Григорій Іванович - родом із вільних низових козаків, був людиною письменною, кохався у слові Божому.
Дівчинка. Мати - Катерина Бойко - була натурою чутливою, безмежно жіночою і люблячою. Померла рано, залишивши сиротами шестеро дітей, Тарасові тоді було дев'ять років.
(слайд) Сценка
Звучить мелодія пісні "Садок вишневий коло хати".
На сцені, під тополею, сидять два хлопчики-пастушки.
Хлопчик: Тарасе, сонце заходить! Женімо отару в село!
Тарас: Я заночую тут. Мене й так ніхто не чекає. Мачуха ненавидить, щовечора битий...
Хлопчик: А вівці?
Тарас: Жени й моїх овець, а у селі вони й самі дорогу до двору знайдуть.
Хлопчик: А вечеряти? Ти ж голодний...
Тарас: Вечеря! Була вечеря, коли мати жила. Тепер мене годують штовханцями... А тоді, тоді кожен вечір був святом! А ще як навесні вишні зацвітуть, як сядемо вечеряти надворі, як соловейко защебече-защебече! Катерина вечерю подає, а мама на нас дивиться і посміхається...
(слайд) Звучить пісня «Садок вишневий коло хати»
Тарас: Садок вишневий коло хати. Хрущі над вишнями гудуть. Плугатарі з плугами йдуть. Співають ідучи дівчата. А матері вечерять ждуть... (Замовкає, а через хвилину продовжує): А спали ми під відкритим небом, на подвір'ї, а над ними роїлися зорі, і тато казав, що десь там сяє і моя зірка... (Плаче).
Хлопчик: Не плач, Тарасе. Послухай, я тобі велику таємницю відкрию, тільки нікому не розказуй, бо біда тобі ж самому буде!
Тарас: Ну, яка в тебе може бути таємниця?
Хлопчик: У мене сестричка народилася, то я вночі підслухав, як баба-повитуха пророчила матері про долю малої. Баба й про твою долю матері розповіла. Каже, що як глянула колись у ваше вікно, мало не зомліла. Сидить, каже, кругом стола повно панів, а між панством - мужик стоїть, вичитує щось із паперів. А вони на нього кулаками махають, а підійти бояться. Коли це, де не візьмись, щось таке, як цар у короні, та як не схопляться з тим мужиком
Тарас: А далі що?
Хлопчик: А далі баба розповідати побоялася. Казала, що ти неабияка дитина. Казала, що уже народився такий, що волю в панів одніме... Казала, що. може, це якраз ти...
Тарас: Волю? В царя відібрати, а людям дати?! Ех, якби я мав таку силу! Моя мама від тяжкої панщини померла, батька постійно дома нема, бо все його кудись пан посилає. А в хаті злидні несказанні...
Хлопчик: Женімо, Тарасе, отару! Поночіє...
Тарас: Заночую отут під зорями в полі. Може, хоч мама присниться або козаки.
Хлопчик: Тоді добраніч, Тарасику! Я тобі вранці хліба принесу!
(Тарас вкладається під тополею, вкривається свиткою, засинає).
Ведучий: ”Синові моєму Тарасові зі спадщини після мене нічого не треба. Він не буде людиною абиякою, з нього вийде або щось дуже добре, або велике ледащо; для нього спадщина по мені... нічого не значитиме.” По смерті батьків малого Тараса взяли під свої крила дві музи - Муза живопису та Муза поезії, - щоб зростити і повести у вічність:
Учениця виконує пісню на бандурі
(слайд) Струна друга – ДРУЗІ
Ведучий. Українські та російські діячі мистецтва і літератури - Євген Гребінка, Аполлон Мокрицький, Василь Григорович, Василь Жуковський та художники Карл Брюллов і О.Венеціанов - викупили Тараса з неволі і дали можливість талановитому юнакові вчитися в Академії мистецтв. Це сталося 25 квітня 1838 року.
Ведуча. Серед друзів Шевченка було багато талановитих людей. От як згадує один із знайомих Шевченка: «23 января 1859 г. Шевченко познакомился с Марией Маркович (писательницей Марко Вовчок); Шевченко от автора «Народних оповідань» был в неописанном восторге: «Коли б така у мене була жінка повінчався б да й умер». С именем Шевченка, кроме достойного его друга Щепкина, с которым мы проводили памятные вечера, восстает в моей памяти образ африканского трагика Айра Ольдриджа. Это был искренний, добрый, беспечный, доверчивый и любящий ребенок, по характеру очень похожий на Шевченка, с которым он близко сошелся. Бывало, войдет Ольдридж своей быстрой, энергической походкой и тотчас же спросит: «And the artist?» Так называл он Шевченка, ибо всякая попытка произнести это имя оканчивалось тем, что он, покатываясь со смеха над своими усилиями, повторял: «Oh, thoses russian names!» Мы посылали за Тарасом Григорьевичем, и «the artist» являлся. Кроме сходства характеров, у этих двух людей было много общего, что возбуждало в них глубокое сочувствие друг к другу: один в молодости был крепостным, другой принадлежал к презираемой расе; и тот, и другой испытали в жизни много горького и обидного, оба горячо любили свой обездоленный народ.
Учениця виконує вірш «Заповіт» англійською мовою
(слайд) Струна третя – КОХАННЯ
Учениця читає монолог «Далекий дівочий голос» із поеми І. Драча «Смерть Шевченка» - Я тебе чекала роки й роки.
Райдугу пускала з рукава.
На твої задумані мороки,
На твої огрозені слова.
Я тебе в Закревській поманила,
Я душею билась в Рєпніній,
А в засланні крила розкрилила
В Забаржаді, смуглій і тонкій.
Ні мотиль-актриса Піунова,
Ні Лікери голуба мана
Цвітом не зронилися в грозову
Душу вільну, збурену до дна.
Я б тобі схилилася на груди,
Замість терну розсівала б мак.
Та мені зв’язали руки люди.
“Хай страждає, кажуть, треба так.
Хай у ньому сльози доспівають
У ненависть, в покару, в вогні”.
І мене, знеславлену, пускають,
Щоб ридали вірші по мені.
Я Оксана, вічна твоя рана,
Журна вишня в золотих роях.
Я твоя надія і омана.
Іскра нероздмухана твоя.
(слайд) На фоні презентації

Ведуча. Шевченко не любив друкувати на віршах посвят жінкам, але всупереч стриманості є дві літери - Г.З. - Ганна Закревська, дружина Платона Закревського, яка особливо зачарувала поета.
(слайд) Учень читає поезію «Якби зустрілися ми знову»
Ведуча. Маєток князя Миколи Репніна. Варвара Миколаївна, його донька, енергійна, тоненька, з великими живими очима палко покохала поета.
Учениця в ролі Рєпніної. З листа княгині Репніної: «Шевченко здався мені простим і невибагливим. Він відразу став у нас своєю людиною. В день і час його від'їзду я зі сльозами кинулася йому на шию, перехрестила чоло й він вибіг із кімнати. Друзі переконані, що я кохаю його, й що я втратила голову. Я ж дуже прив'язана до нього й не перечу, що коли б я бачила з його боку кохання, я, може, відповіла б йому пристрастю. (Складає листа, вкладає в конверт, продовжує):
Вернути б час, і я – Варвара,
Сумна, задумана княжна,
Я б утекла з Яготина
Аж за Урал, де, наче хмара,
Пісок підводивсь над тобою,
Де цар кривавою рукою
Вершив безбожнії діла.
Я б у задушливу казарму
Як вірна подруга, прийшла...
Твоєю стала б я сестрою,
І в Придніпровський рідний край
Листи б од тебе одсилала,
Я б берегла твої пісні...
Щоб чорний вітер Кос-Аралу
Не спопеляв даремно дні.
(Виходить).
(слайд) Ведучий. Звільнення із заслання знову пробуджує в Шевченка прагнення мати сім'ю. У Нижнім Новгороді Тарас Григорович освідчується 15-річній актрисі Катерині Піуновій Шевченку не відмовили прямо. Але його більше не запрошували в дім, і сама дівчина уникала його. "Случайно встретил я Пиунову, – записує Шевченко у "Щоденнику", – у меня не хватило духу поклониться ей. А давно ли я видел в ней будущую жену свою, ангела-хранителя своего, за которую готов был положить душу свою?" Шевченко виїжджає до Петербурга. Наступної весни йому прийшла відмова. Після розлуки Піунова вийшла заміж, грала на сцені, але не мала великого успіху в театральної публіки.
(слайд) Ведуча. І от останнє у житті кохання – служниця-кріпачка Ликера Полусмакова Вона була і гарна, і ніби ж розумна (вміла читати,писати). Ледарство, неохайність, корисливість своєї обраниці Тарас Григорович сприйме за селянську простоту, жвавість і дотепність. Він упевнений, що провиною всьому оте прокляте кріпацтво. Воля і достаток змінять Ликеру на краще! Починається останній самообман у житті поета. Та не судилося...Через тринадцять днів буде написано поезію, позначеною літерою. Перша поезія – '"Ликері", тепер тільки "Л". Натяк прозорий. Та поет уже не бажає, аби ця зрадниця приходила до нього навіть у сни. Більше того,він, її, здається, остерігається.
Ведуча. Через 44 роки по смерті Шевченка у Канів на Чернечу гору, до могили поета прибуде Ликера (вже Ликера Іванівна, 65 років) і в книзі записів,що лежатиме в хаті біля могили її колишнього нареченого, тремтячою рукою, плачучи, ковтаючи сльози, напише: "13 травня 1905 року приїхала твоя Ликера, твоя люба, мій друже. Сьогодні мій день ангела. Подивись на мене, як я каюсь". "Твоя люба, мій друже..." – Ликера пам'ятала, як Шевченко їй сорок чотири роки тому писав: "Моя ти любо, мій ти друже..."
Відео – Оксана Муха «Зоре моя вечірняя» на музику Бетховена
(слайд) Струна четверта - ТАЛАНТ
Сценка .

·Мартос помітив на підлозі шматки списаного паперу. Підняв.
Мартос - Що це таке?
Тарас - Та це, як нападе на мене нудьга, я починаю бруднити папір.
Мартос - Так це твій вірш?
Тарас - Та, моє.
Мартос -І багато у вас такого?
Тарас - Чимало.
Мартос -Де ж воно?
Тарас - Під ліжком у скрипці.
Мартос - Покажіть. (Шевченко показує) Дайте мені ці папери додому, я їх прочитаю.
Тарас - Та вони не варті того, щоб трудитися над ними.
Мартос - Ні, варті! Тут є щось хороше.
Тарас - Хіба? А чи ви не жартуєте?
Мартос - Ні.
Тарас - Ну, візьміть, тільки, зробіть ласку, нікому не показуйте та не кажіть про них...
Мартос - Знаєте що Тарас Григорович, ваші вірші дуже, дуже гарні.

ГРА ІЗ ЗАЛОМ

У супроводі презентації з малюнками Шевченка
(слайд) Ведучий. Шевченко не тільки геніальний поет, а й талановитий художник. Здібності до малювання виявилися в нього ще з дитинства. А коли він почав учитися в дяківській школі, ця пристрасть розвинулася ще сильніше. Збереглася одна з перших робіт Шевченка, виконана з професійними навиками, - "Погруддя жінки".
(слайд) Ведуча. Після викупу з кріпацтва його успіхи привернули увагу зразу ж на вступних екзаменах до Академії мистецтв у Петербурзі. Шевченко малює в основному аквареллю, але опановує й техніку олійного живопису. В Академії мистецтв Шевченко опановує техніку гравюри, робить граверні портрети Суворова, Кутузова, Барклая-де-Толлі.
(слайд) Ведучий. У червні 1843 року Шевченко приїхав до Києва. Вивчаючи місцеву старовину, готував малюнки для художнього альбому "Живописная Украина", який мав намір саме тоді видавати. Весною 1845 року Шевченко знову виїхав на рідну Україну, тепер надовго, у складі Київської археологічної комісії. Він подорожував Київщиною, Полтавщиною, Поділлям, Волинню, Чернігівщиною. Творчість Шевченка-художника під час подорожей була надзвичайно багатогранна. Не без успіху він виступає і як жанрист, і як пейзажист, нарешті, як майстер портрета.
(слайд) Ведуча. Під час заслання, не маючи можливості писати й малювати, Шевченко дуже страждав. Деколи жага творчості виливалася в малювання картин на стінах вугіллям або крейдою. Деякі малюнки та ескізи того періоду збереглися.
(слайд) Ведучий. Із особливою силою виявився талант Тараса Григоровича Шевченка, безсумнівно, в офорті. Можна з цілковитою впевненістю твердити, що він був мало не першим українським художником, який присвятив себе цьому цікавому напрямку у мистецтві та досяг високого ступеня досконалості.
(слайд) Ведуча. Під час походу в гори Каратау та пізніше, під час перебування в Новопетровському укріпленні, Шевченко виконав багато акварельних пейзажів. Ці пейзажі приваблюють нас зрілістю реалістичної майстерності. Пізнавальне значення цих творів незмірно зростає ще й тому, що Шевченко - перший і фактично єдиний художник того часу, який блискуче відтворив стародавні пам'ятки Мангишлаку, їхню самобутню красу та національні особливості.
(слайд) Ведучий. В останній період творчості Шевченко створив галерею цікавих портретів своїх друзів й знайомих. Усі ці твори відзначаються винятковою простотою й разом з тим надзвичайною виразністю, теплотою та задушевністю...
(слайд) Струна п’ята – ДОЛЯ
Ведуча За участь у Кирило-Мефодіївському товаристві Шевченко був заарештований. "Художника Шевченка за написання обурливих і вищою мірою зухвалих віршів, віддати в рядові в Оренбурзький окремий корпус, зобов'язавши начальство вести найсуворіший нагляд, аби від нього ні під яким виглядом не могли виходити обурливі й пасквільні твори." Тут же цар власноручно дописав: "Під найсуворіший нагляд із забороною писати й малювати."
Ведучий. "Трибунал на чолі самого сатани не міг би виголосити такого холодного нелюдського вироку...», - писав Тарас Григорович у ті часи
Сценка . Стіл. На ньому свічка. Сидить, похилившись, Шевченко. Піднімає голову. В очах – біль і сум.
Тихо лине пісня “По діброві вітер віє”
Шевченко. Якби я був недолюдком, кровопивцею, то й тоді для мене страшнішої кари не можна було б придумати. І до всього мені ще заборонено малювати...
Читає напам’ять вірш «Лічу в неволі дні і ночі»
(слайд) Ведуча. І перший період заслання був важкий, а другий на півострові Мангишлак видавався справжнім пеклом. З 1850 по 1857 рік Тарас Григорович не написав жодного вірша. Зате малював. "В киргизьких степах Шевченко зріс як художник, і його сепії та акварелі, вивезені звідти, незрівнянно вищі за академічні картини періоду до заслання. Але треба сказати, що іскринку, яка розгорілась під південним сонцем, Шевченко підхопив в українських степах...", - уже в XX ст. скаже Маріетта Шагінян.
(слайд) Учениця читає вірш Ліни Костенко «Повернення Шевченка»
Заслання, самота, солдатчина. Нічого.
Нічого-Оренбург. Нічого - Косарал.
Не скаржився. Мовчав. Не плакав ні від чого.
Нічого, якось жив і якось не вмирав.
Вернувся в Петербург, і ось у Петербурзі -
після таких років такої самоти1 -
Овацію таку йому зробили друзі! -
І він не зміг іти.
Він прихилився раптом до колони,
Сльоза чомусь набігла до повік.
Бо, знаєте...із каторги в салони...
не зразу усміхнеться чоловік.

(слайд) Струна шоста – ЗАПОВІТ
Ведучий. Свічка його життя догорала. Мрії про одруження, розраду в сім’ї, хатину над Дніпром залишились ілюзіями. Фізично знищений, поет відчував, що недалекий кінець. У німій холодній майстерні, в будинку Академії мистецтв він пішов із життя. Було це 10 березня 1861 р.
Звучить « Заповіт » у виконанні Богдана Ступки
(слайд) Ведуча. Отак і стоїть він - наш Кобзар - на високих схилах Дніпра і дивиться на своїх нащадків, які бережуть пам’ять про нього
(слайд) Струна сьома – ПАМ’ЯТЬ
(Слайд) Учениця . Богдан Сильвестрович Ступка казав про Тараса Григоровича: «Мені здається, що Шевченко не має нічого спільного з цією шапкою на голові, кожухом. А він був просто європеєць, поводився надзвичайно інтелігентно. Потім зробили його в цій смушевій шапці. В 47 років. Одна фотографія увійшла в усі книжки! І всі думають, що він такий старезний дід, а йому було просто 47 років. Це ще молода людина. Я знаю, що найбільше пам’ятників у світі -це Тарасу Шевченку. І у Вашингтоні стоїть він, і у Варшаві стоїть. Знаєте, я був у Вінніпегу в Канаді. І такий скульптор Лео Молодожанин. Він учився колись уЛенінграді, потім він виїхав, і йому муніципалітет міста Вінніпег дав величезну площу, сад. І він там зробив скульптури Шевченка -юний, молодий, молодий, потрясаючий, інтелігентний, мудрий.»
(Слайд) Учениця . На Черкащині, у Корсунь – Шевченківському районі, є пам’ятник Матері, а Зелена Діброва (село, де жила сестра Шевченка Катерина) сьогодні створює пам’ятник Сестрі. У містечку Форт – Шевченко (Казахстан) можна доторкнутися до виготовленої з каменю – черепашнику самим Тарасом лави, а пройшовши парком, побачити вербу, яку 150 років тому посадив сам поет; і якщо зібрати усі дерева, посаджені з гілок, узятих з цієї верби, вийде цілий ліс.
(слайд) Учениця . У Кобзаря було 12 (від Катерини) + 3 (від Йосипа) + 3 (від Микити) + 5 (від Ярини) = 23 племінники і майже 90 внучатих племінників. А правнуків – понад півтори сотні! Це лише по лінії рідних братів і сестер.
(слайд) Учениця . У 1939 році, коли споруджували пам’ятник Кобзареві і визначали точне місце поховання Шевченка, то розрили могилу, а відкривши труну, побачили, що Шевченко лежав, як живий, після 78 років поховання;
(слайд) Учениця . Шевченка увічнили не тільки в бронзі величезних розмірів. Майстер мікромініатюр Микола Сядристий помістив портрет поета на теренову кісточку розміром 3х3 мм. Крім того, Сядристий зробив "Кобзар" Шевченка найменшою у світі книжкою. Площа обкладинки, виготовленої з пелюстки безсмертника 0,6 кв. мм. У книзі - 12 сторінок, на кожній поміщається 8 рядків. Книга зшита павутинкою товщиною в 0,002 мм, а розмір букв у віршах становить 0,003 мм. Сторінки книги, яка може пройти крізь вушко голки, удвічі тонше цигаркового паперу.
(слайд) Учениця . Поезія Івана Гнатюка  «Цілий світ задивлений на Канів»
                 Цілий світ задивлений на Канів,
                 Дивне місто – що не говори.
                Скільки видно піків та вулканів
                З висоти Чернечої гори.
                День у день – хурделиця чи спека –
                З різних сіл, губерній і країн
                Йдуть до неї люди, як до Мекки,
                Йдуть до неї люди на поклін.
                Йдуть каліки, скривджені судьбою,
                Кобзарі,  бродяги, варнаки,
                Ті, що дух і тіло рвуть до бою,-
                Йдуть усі – чужинці й земляки.
                Йдуть, хоч стежка стелиться терново,
                Йдуть і йдуть – без ліку  і числа,
                Щоб вогнем Тарасового слова
              Очищати душі і тіла!
Ведуча. На цьому наше свято завершено. Дякуємо за увагу!


Заголовок 115

Приложенные файлы


Добавить комментарий