«Реферат на тему: «Проблемы социального воспитания в современном мире»

План

Вступ
1.Поняття соціального виховання
2. Актуальність проблеми соціального виховання
Висновок
Список використаних джерел



















Вступ
Наша сучасність, її динамічність, конфліктність, нестабільність приводять до того, що сьогодні практично не має соціальних груп населення, які б відчували себе соціально захищеними, благополучними. В першу чергу це стосується дітей з девіантною і деліквентною поведінкою, дітей, які залишилися без опіки батьків, інших категорій дітей в залежності від того соціума, в якому знаходиться дитина: сім’я, освітні заклади, дитячі будинки і притулки, пенітенціарні заклади. Це висуває задачі перед педагогами в області соціального захисту,соціального виховання і соціальної допомоги дітям і формує інтерес до цих питань.
Соціальне виховання є досить важливим, особливо коли йдеться мова про про виховний вплив на людину всього суспільства і всієї дійсності, яка містить в собі не лише позитивну спрямованість, а й конфлікти та протиріччя; тут особистість може не тільки формуватися під впливом соціального середовища, а й деформуватися, або, навпаки, загартуватись у боротьбі з труднощами, “робити саму себе”.











1.Поняття соціального виховання
Соціальне виховання – це виховання людей всіх вікових груп і категорій в організаціях, як створених для цієї мети, так і в тих, що займаються ним поряд із своїми основними функціями (Андрєєва І.М.).
Соціальне виховання – це турбота суспільства про покоління майбутнього, підтримка людини суспільством, колективом, іншою людиною, допомога людині в засвоєнні і прийнятті моральних відносин, які склались в сім’ї, суспільстві, прийнятті правових, економічних, громадянських і побутових відношень (Василькова Ю.В., Василькова Т.А.).
Основоположником соціальної педагогіки як науки традиційно вважається П. Наторп, який започаткував її у другій половині XIX ст. Проте питання впливу соціального середовища на формування особистості та шляхи громадянського виховання, що забезпечують таку поведінку людини, яка буде відповідати нормам і правилам поведінки, прийнятим в даному суспільстві, висвітлювались в творчості як зарубіжних, так і національних педагогів ще задовго до офіційного створення соціально-педагогічної науки.
Якщо на сучасному етапі еволюція поглядів зарубіжних авторів на соціальне виховання знайшла своє відображення у наукових дослідженнях, то історичні аспекти становлення і розвитку соціальної педагогіки в Україні ґрунтовно не розглянуті.
У посібниках з історії названої галузі знань відзначається діяльність національних мислителів К.Д.Ушинського, А.С.Макаренка, В.О.Сухомлинського. На жаль, практично не зустрічаються посилання на творчість видатних українських діячів Г.С.Сковороди, Т.Г.Шевченка, О.В.Духновича, а також яскраво сформованого представника соціальної педагогіки С.Ф. Русової.
Окремі автори вважають, що соціальному вихованню підлягають всі вікові та соціальні категорії людей; інші - подібно до засновника терміну “соціальна педагогіка” А.Дістервега, що соціальне виховання необхідне для вразливих категорій: сиріт, безпритульних, малолітніх злочинців і т.д. Враховуючи той факт, що результатом соціального виховання є соціалізація як здатність людини взаємодіяти із соціальним світом (Нікітін В.А.) варто погодитись із авторами першої концепції.
Проаналізувавши визначення різних науковців відносно суті соціального виховання, можна зробити висновок, що першою формою виховання, що зародилась у первісному суспільстві, було саме соціальне виховання. Необхідно відзначити, що без вироблення навиків соціальної поведінки людина розумна не вижила б як біологічний вид. Адже саме колективний суспільний спосіб життя, з яким тісно пов’язані соціальне виховання, взаємна підтримка, був одним із факторів антропогенезу.
Доцільно охарактеризувати підходи світової науки щодо походження виховання.
Представники біологізаторської теорії (Спенсер Г., Летурно Ш.) вважають, що виховання успадковане людьми з тваринного світу. З позицій психологічної теорії (П.Монро) в основі виховання лежить несвідоме інстинктивне прагнення дітей активно наслідувати дії старших.
Релігійна концепція (К.Шмідт) в основу кладе твердження, що Бог, створивши людину, наділив її особливим даром – умінням виховувати. Представники трудової теорії (Ф.Енгельс, Л.Морган) стверджують, що поштовхом до виникнення виховання в людському суспільстві було виробництво найпростіших знарядь праці. Завдяки праці біологічні передумови людини змогли трансформуватися у людські на соціальному рівні.
Майже всі дослідники сходяться у тому, що виховання невіддільне від людського суспільства і притаманне йому з самого початку його існування.
В останні роки поступово утверджується соціокультурний підхід виникнення виховання (О.Х.Дубасенюк, І.Зверева, Л.Коваль, О.Сухом-линська та ін.), згідно з яким виховання розглядається як результат накопичення досвіду соціальної, виробничої, мистецької та професійної культур. А головним його завданням є використання цього досвіду зростаючою особистістю з тим, щоб забезпечити оптимальну її соціалізацію в суспільстві.

2. Актуальність проблеми соціального виховання
Проблема соціального виховання є досить актуальною на даний час.
Людське суспільство - багате різноманітністю індивідуальних людських істот, живих і активних діючих елементів історичного процесу.
Соціальне виховання є дуже важливим для людини, особливо зараз – в сучасному світі.
У суспільстві людина формується і набуває змісту проблема її свободи, автономії, відносної незалежності від суспільства і обумовленості будь-яких форм її діяльності. Особистість водночас перебуває у кількох суспільних системах: конгломератах (натовпі), верствах (фахівці, політики) та інститутах (політичні партії, церква).
Сьогодні людина є центральним пунктом концепції постмодернізму; остання, у свою чергу, є теоретичним узагальненням і відбиттям наявного стану суперечливої за природою еволюції сучасних розвинутих західних країн.
У сучасному кризовому світі людина переживає безліч труднощів і проблем. Це, насамперед:
- тенденція дедалі більшого відчуження людини на фоні зростання ступенів її особистої свободи;
- тенденція подальшого усамітнення та самоізоляції особистості в сучасному соціумі;
- деперсоніфікація та розщеплення особистості;
- загроза нігілізму;
- підвищення ступеню суперечливості в інтегральній індивідуальній ідентичності особистості.
Аналізуючи усі ці проблеми, слід зазначити, що соціальне виховання повинне передбачати їх.
До основних проблем соціального виховання належать:
1. Визнання залежності особистості від об’єктивних суспільно-економічних, соціально-культурних і предметно-діяльнісних особливостей її соціалізації.
2. Виділення як головної характеристики особистості її місця в соціальній типології зумовлюється способом життя.
3. Уявлення про особистість як носій соціальних рис. Сутність особистості складає сукупність усіх суспільних відносин.
4. Проблеми поєднання інтересів соціальних груп і особистості.
Соціальне виховання також передбачає позитивну взаємодію людини і соціальних груп, в яких повинні враховуватися інтереси кожної особистості.
У суспільних групах часто має місце складна взаємодія найрізноманітніших, часто суперечливих інтересів, і її результати бувають інколи несподіваними. Неодмінно умовою успішності є правильне соціальне виховання.
До проблем соціального виховання також належать:
- закономірності соціально-культурної адаптації людини, групи, - гармонізація суспільства з метою,
- гуманізації взаємовідносин на внутрішньо-, між- та надособовому рівні.
Соціальне виховання передбачає соціалізацію особистості (входження особистості в соціальне середовище, прийняття норм, цінностей та правил цього середовища).
Для дослідження проблем соціального виховання соціологія використовує ряд соціологічних категорій, наприклад, структура особистості, соціальна активність, адаптація, соціалізація, норми, інтереси, мотиви, проблеми, ціннісні орієнтації, установки, поведінка, діяльність, типи особистості.
Однією з найважливіших серед них є структура особистості, тобто сукупність найважливіших елементів особистості, взаємодії між якими реалізують її сутність.
Усі соціологічні теорії соціального статусу визнають виконання індивідом, що займає статус, певної соціальної ролі. Під соціальною роллю в соціології, як правило, розуміють нормативний взірець поведінки індивіда згідно з соціальною позицією, яку він займає, і виконання ним відповідних функцій. Із соціальною роллю звичайно пов’язують певні права та обов’язки індивіда.
Слід зазначити, що ступінь реалізації ролей залежить не лише від їх змісту, а й від можливостей і якостей самого індивіда. У разі невідповідності між роллю і набором якостей особистості може виникнути соціальний конфлікт. Причиною цього конфлікту може бути також невідповідність рольових вимог одночасно виконуваних індивідом ролей.
Спрямованість особистості є суб’єктивною характеристикою особистості, що розкриває її ставлення як до оточуючої дійсності, так і до самої особистості.













Висновок

Проблеми соціального виховання є досить активними на даний час. Воно здійснює виховний вплив на людину, все суспільство і всю дійсність, яка містить в собі не лише позитивну спрямованість, а й конфлікти та протиріччя.
Особистість формуватися не лише під впливом соціального середовища, а й деформуватися, а і виховує сама себе. Для людини сьогодення характерними є більша стурбованість якістю життя і широкими можливостями самовиразу, саморозвитку, прагнення досягти успіху в соціальному плані, але найбільше – потреба захистити цінності індивідуального, приватного життя, індивідуальне право на автономність, невтручання суспільства, право на щастя.
Для такої сучасної людини притаманна нетерпимість до будь-яких проявів приниження гідності особи.
Соціальне виховання передбачає у сучасної людини зміну системи цінностей і оцінок. Головне тепер не матеріальне і тілесне, а духовний, внутрішній світ і розвиток, задоволеність душевних потреб і прагнення до емоційного комфорту. Надзвичайно велике значення тепер має культура, вона проникає в усі сфери людського життя (виховання, дозвілля, економіку, політику тощо). Більше того, культура сьогодні перетворюється на визначальну якість і суспільства, і особистості.







Список використаних джерел

Алєксєєнко Т. Соціальна педагогіка як наукова дисципліна: досвід і перспективи розвитку //Соц. педагогіка: теор. та практ. - №3. – С.4-8.
Гримова А., Гречишкіна А. Соціалізація – навчання жити в суспільстві. //Дошк.виховання. – 208. - №3. – С.10-14.
Дічек Н. До історії соціального виховання: школа радості Н. Шульмана і С. Рівеса (поч.20-х р. ХХст.) //Соц. пед.: теорія та практика. – 2008. - №4. – С.93 – 110.
Черкаси – Ужгород: Мистецька лінія, 2002. – 268с.
Бочарова В. Социальная педагогика: диалог науки и практики //Педагогика. – 2003. - №9. – С.3-10.
Вольфовська Г. Соціальні уявлення молоді про способи й моделі взаємодій у суспільстві //Пед. і психологія. – 2005. - №3. – С.98-107.
Гавриленко І., Скідін О. Соціологія освіти: Навч. пос. для студ. ун-тів. – Запоріжжя: ЄТТА-ПРЕСС, 1998. – 396с.
Архіпова С., Майборода Г. Соціальна педагогіка: Навч.-метод. пос. –
Горяна Л. Соціальне здоров’я людини як показник культури спілкування. //Основи здоров’я і фізична культура. – 2005. - №1. – С.16-21.












13PAGE 15


13PAGE 141015




15

Приложенные файлы


Добавить комментарий